Хропіння (ронхопатія) виникає в результаті вібрації м’яких тканин носоглотки та гортані, що призводить до порушення дихання під час сну і виданню низькочастотного деренчливого звуку.
Однак основним патофізіологічним процесом, що лежить в основі хропіння, є короткочасна зупинка дихання та порушення вентиляції, відоме як апное. Протягом ночі кількість подібних зупинок може змінюватись від 30 до 500, залежно від тяжкості патології.
Причини хропіння та його поширення
Хропіння може бути викликано кількома причинами:
- Утруднене носове дихання, пов’язане з алергічним ринітом, хронічним гайморитом, поліпами в носі або викривленням носової перегородки, включаючи травматичне ушкодження, яке заважає нормальному диханню через ніс.
- Особливості будови лицьового скелета, часто пов’язані з маленькою або зміщеною нижньою щелепою від народження.
- Збільшений піднебінний язичок або великі мигдалики можуть також сприяти хропінню.
- Ожиріння, при якому збільшується жировий прошарок у стінках глотки і звужуються верхні дихальні шляхи.
- Гіпотиреоз, захворювання щитовидної залози, яке супроводжується зниженням вироблення її гормонів, викликаючи хронічний набряк слизових оболонок і сприяючи ожирінню.
- Зміни гормонального фону організму, особливо у жінок у період менопаузи, коли знижується вироблення жіночих статевих гормонів.
- Вікові зміни тканин, що супроводжуються зниженням тонусу м’язів глотки.
Хропіння з перериваннями дихання під час сну (або ронхопатія із синдромом обструктивного апное сну) є широко поширеним захворюванням, і його поширення має тенденцію до зростання. Найчастіше на хропіння страждають чоловіки середнього та похилого віку. За статистикою, у віці 30-35 років хропе 40% чоловіків та 20% жінок.
Погані наслідки синдрому обструктивного апное сну
Хропіння – це не лише соціальна проблема, а й серйозний медичний стан, який може призвести до значних ускладнень для організму. Часто хропіння може викликати конфлікти в сім’ї, починаючи з нічних “стусанів у бік” і жартів зранку, і прогресуючи до серйозних сварок, скандалів і навіть розлучень. У Великій Британії 10% розлучень відбувається через проблеми з хропінням, і це офіційна причина, через яку суд може розірвати шлюб.
Однак мало хто усвідомлює, що хропіння має і медичні наслідки, які можуть серйозно вплинути на здоров’я людини. Він може призвести до хронічного кисневого дефіциту, порушення сну та неспання, циклічних коливань серцевого ритму, змін артеріального тиску, збільшення впливу симпатичної нервової системи (що є постійним стресом для організму), а також до незворотних структурних змін та розвитку серцево-судинних. ризик раптової смерті
На сьогоднішній день встановлено, що синдром обструктивного апное сну (СОАС) є фактором ризику розвитку артеріальної гіпертензії. При апное у 50% пацієнтів спостерігається підвищений артеріальний тиск. І також зворотна залежність була відзначена – у 30% хворих на гіпертонію виявляється синдром обструктивного апное сну. Існує чіткий зв’язок між цим синдромом та розвитком гіпертонічних кризів, порушень мозкового кровообігу, інсультів та інфарктів, особливо в ранні ранкові години. У звіті Об’єднаного Національного комітету США з профілактики, діагностики та лікування гіпертонії синдром апное сну посідає перше місце серед усіх причин вторинної артеріальної гіпертензії.
Під час нормального сну артеріальний тиск знижується на 10-20% проти періодом неспання. Однак при апное відбувається кисневе голодування та часті мікропробудження (нічний стрес). Це підвищує активність симпатичної нервової системи, тобто організм реагує на стрес викидом адреналіну. Високий рівень адреналіну в крові викликає судинний спазм та підвищення артеріального тиску.
Збільшення артеріального тиску призводить до того, що більший обсяг крові починає протікати через легені, збільшуючи можливість захоплення кисню. Однак, якщо перерва в диханні триває, у легенях залишається дедалі менше кисню, і організм змушений далі підвищувати артеріальний тиск. Коли дихання відновлюється та вміст кисню в крові відновлюється, артеріальний тиск знижується. Однак у пацієнтів із синдромом обструктивного апное сну за одну ніч може відбуватися кілька сотень припинень дихання, і оскільки вони часто йдуть одне за одним, артеріальний тиск не встигає повернутися до вихідного рівня. Протягом ночі відбувається поступове збільшення артеріального тиску, а іноді виникають гіпертонічні кризи вночі або рано вранці.
Основні ознаки обструктивного апное сну включають гучний хропіння та періодичні зупинки дихання під час сну, часто пов’язані з надмірною вагою. Люди з цим розладом часто відчувають неспокійний сон з частими пробудженнями, їх мучить відчуття розбитості та втоми вранці, а після пробудження вони можуть відчувати часті головні болі. Протягом дня вони також можуть страждати від болісної сонливості, розсіяності та дратівливості. Артеріальна гіпертонія, особливо в нічні та ранкові години, є ще однією ознакою обструктивного апное.
Спочатку у пацієнтів з обструктивним апное артеріальна гіпертензія проявляється тільки в нічний та ранковий час, але без лікування вона може поширитися на період неспання. Якщо людина голосно хропе, а потім прокидається вранці або навіть посеред ночі з високим артеріальним тиском, а прописані лікарем таблетки мають незначний вплив, варто задуматися про те, що обструктивне апное сну може бути причиною всього цього.
У таких випадках важливо звернутися до лікаря для визначення найбільш ефективного лікування хропіння та апное. Часто лише правильне та ефективне лікування обструктивного апное сну допоможе нормалізувати артеріальний тиск та запобігти розвитку гіпертонії та її серйозних ускладнень.
Для діагностики підозр на синдром обструктивного апное сну (СОАС) пацієнтам призначається кардіо-респіраторний моніторинг.
Кардіо-респіраторний моніторинг дозволяє реєструвати параметри дихання та роботи серця під час нічного сну. За допомогою дихального датчика можна визначити частоту та тривалість зупинок дихання. Пульсоксиметричний датчик оцінює рівень насичення крові киснем. Датчики електрокардіограми встановлюють зв’язок між порушеннями дихання, що виникають під час сну, та порушеннями роботи серця.
Визначення ступеня тяжкості апное є важливим кроком вибору методу лікування.